ПОРАДИ БАТЬКАМ

ПОЧЕМУ ДЕТИ НАС НЕ СЛЫШАТ

«Сто раз надо повторять», «как об стенку горох», «пока не прикрикнешь – не сделает» – эти фразы уверенно занимают первые строчки в хит-параде родительских жалоб детскому психологу. Почему? «Самая главная ошибка родителей заключается в том, что они пытаются давать указания крохам, как маленьким взрослым. Но в «маленькой стране» действуют свои законы восприятия, которые необходимо учитывать, если мы хотим быть услышанными».
ОШИБКА 1.
ОТСУТСТВИЕ ЗРИТЕЛЬНОГО КОНТАКТА
Малышам доступно только гибкое одноканальное внимание. Это означает, что мозг ребенка способен сконцентрироваться только на одной задаче (например, на строительстве тоннеля из стульев). Бессмысленно раздражаться, что увлеченный игрой малыш вас «не слышит» – он пока просто не способен на это. Тем более что мамины слова доносятся откуда-то сверху, в то время как «настоящая» жизнь проходит здесь, под стульями!
Работа над ошибками. Прежде чем давать указания, необходимо переключить внимание карапуза на себя. Присядьте на корточки, посмотрите ребенку в глаза (можно прикоснуться или взять за руку). Обратитесь к нему по имени: «Даша, посмотри на меня», «Тёма, послушай, что я скажу» и т. п. Малыша старше 3,5 полезно попросить повторить, что он услышал. Задания, которые выдаешь сам себе, выполнять гораздо приятней.
ОШИБКА 2.
ПРОСЬБА, СОСТОЯЩАЯ ИЗ НЕСКОЛЬКИХ
«Сними валенки, вымой руки и за стол», - на наш взгляд, просьба проста, как дважды два. А вот для ребенка младше 3,5–4 лет это довольно сложный алгоритм. Попробуй запомнить последовательность, ничего не пропустив! Вот малыш и «застревает» в прихожей.
Работа над ошибками. Разбивайте сложную задачу на простые. Выдавайте ребенку только одно короткое задание, например: «Сними валенки». К следующему переходите, когда указание №1 будет выполнено.
ОШИБКА 3.
«КОСВЕННЫЕ» УКАЗАНИЯ
Например: «Ты еще долго будешь сидеть в грязи?», «Тебе что, нравится ходить с липкими руками?». «Малыши понимают все буквально, – говорит психолог. – Догадаться, что в мамином вопросе заключено руководство к действию, им пока трудновато».
Работа над ошибками. Стоит помнить, что ребенок еще только осваивает родной язык. Поэтому все просьбы должны звучать так, чтобы их можно было понять однозначно.
ОШИБКА 4.
МНОГОСЛОВНОСТЬ.
«Саша, сколько раз тебе можно говорить, не прыгай с кресла на диван! Ты уже забыл, как расквасил нос, хочешь свалиться еще раз?.. и т. д.». «Понятно, что у родителя, который выдает «речь», что называется, «накипело» и он хочет как-то прекратить опасное поведение ребенка, – говорит психолог. – Но выслушивая длинную нотацию, ребенок только путается в словах и забывает, о чем, собственно, идет речь».
Работа над ошибками. Не стоит припоминать ребенку «прошлые» грехи. Не нужно пугать грядущими неприятностями. Малыш живет «здесь и сейчас», поэтому попытка повлиять на него долгими объяснениями бессмысленна. Лучше всего в такой момент сказать коротко: «Прыгать с кресла нельзя, это опасно». После этого можно превратить ситуацию в шутку – например, снять шалуна с кресла и покружить, поиграть в самолетики. Или переключить внимание – например, предложить посоревноваться, кто лучше перепрыгнет через разложенные на ковре листки бумаги. Одним словом, найти более безопасный выход для энергии, переполняющей малыша. И самое главное правило – если не можете изменить поведение ребенка, меняйте обстоятельства, которые провоцируют опасное поведение. Например, перенесите кресло в другую комнату.
ОШИБКА 5.
КРИК
Ребенок попросит прощения, скажет, что все услышал и понял. На самом деле он не услышал – не до того было. Главной целью было – предотвратить наказание. Кроме того, крик вызывает тревогу, страх. А страх снижает способность мыслить. «Вспомните, как вы сами себя чувствуете, если с вами на повышенных тонах разговаривает кто-то значимый, например начальник, – советует психолог. – Наверняка бывает ощущение, что теряетесь, как будто «глупеете»? То же самое происходит и с ребенком».
Работа над ошибками. Лучший способ удержать эмоции под контролем – быть последовательными. Если ребенок поймет, что нет способа выпросить часовое сидение перед телевизором, он перестанет игнорировать просьбу выключить мультики.
ОШИБКА 6.
ОЖИДАНИЕ НЕМЕДЛЕННОГО ИЗМЕНЕНИЯ ПОВЕДЕНИЯ
Американский педагог Мэри Бадд Роу в ходе экспериментов обнаружила, что дети воспринимают сказанное не так быстро, как взрослые, а с задержкой в несколько секунд. В том числе и потому, что произвольное внимание (то есть умение усилием воли отвлекаться от интересного в пользу необходимого) полностью формируется у малыша только к 6–7 годам. Это значит, что быстро переключаться с того, что интересно ему (например, возить по полу табуретки) на то, что «интересно» вам (одеться и отправиться в поликлинику) ребенок младше шести попросту не может.
Работа над ошибками. Давайте малышу «временной» запас. Например, вам пора домой, а чадо никак не может оторваться от игры. Договоритесь с ним, сколько раз он сможет съехать с горки перед уходом домой, тогда ваша просьба наверняка будет услышана. Вариант: если карапуз «не слышит», что пора оставить машинки и пойти обедать, – предложите машинкам посоревноваться – кто быстрее доедет до кухни и т. п.
ОШИБКА 7.
МЕТОД «ЗАЕЗЖЕННОЙ ПЛАСТИНКИ»
Плох для ребенка, потому что он не привыкает к самостоятельности. «Мама в этот раз не напомнила, что надо вымыть руки после туалета, значит, их мыть не обязательно». Плох для мамы, потому что даже самый терпеливый человек, вынужденный постоянно быть «пластинкой», истощается и может однажды из-за пустяка сорваться на малыша – накричать или отшлепать.
Работа над ошибками. «У детей очень развита зрительная память, – говорит Оксана Лысикова, – поэтому для освоения режимных моментов очень эффективно работают картинки-напоминалки. Например, в полтора-два года кроха уже способен усвоить, что надо мыть руки в трех случаях: перед едой, после «похода» на горшок и после прогулки. Повесьте в ванной и в прихожей яркие картинки, посвященные этим трем ситуациям. Каждое мытье рук ребенок охотно будет отмечать ярким кружочком или крестиком».
ОШИБКА 8.
ПРОСЬБА-«ОТРИЦАНИЕ»
«Не лезь в лужу!», «Не хлопай дверью!» Детское восприятие «пропускает» частицу «не», и малыш то и дело воспринимает родительский запрет как заманчивое предложение.
Работа над ошибками. Предложите интересную альтернативу. Например: «Давай попробуем обойти лужу по этому узкому бордюрчику» или «Сможешь закрыть дверь, чтобы никто не услышал?»
ОШИБКА 9.
ПОСТОЯННОЕ ОДЕРГИВАНИЕ
«Как правило, то и дело одергивают ребенка тревожные мамы, которые испытывают постоянный страх за малыша и справляются с этим страхом с помощью гиперопеки, – считает психолог. – “Не наступи в грязь”, “Осторожно, порог”, “Стой, там собака” – и так целый день». В какой-то момент уставший от давления ребенок начинает воспринимать мамину речь просто как «фон».
Работа над ошибками. Попробуйте посчитать, сколько раз за час (например, за прогулку), вы делаете ребенку замечания. Какие из этих замечаний вполне можно было бы и не делать? Не одергивайте его по любому поводу, а старайтесь быть рядом, когда малыш активен. Залезайте вместе с ним на горку, сходите за компанию посмотреть, что там лежит в кустах, вместе посмотрите на собаку. Кроха обязательно «скопирует» ваше безопасное поведение.
ОШИБКА 10.
НЕУМЕНИЕ СЛЫШАТЬ РЕБЕНКА
«Бывает, что мама и ребенок проводят вдвоем целый день, но сложно сказать, что они долго были вместе, – считает Оксана Лысикова. – Например, малыш хочет рассказать маме что-то, с его точки зрения, очень важное про найденный в песочнице камушек. Но мама увлечена разговором с подругой: “Подожди!” Или по дороге в магазин карапуз что-то увлеченно рассказывает, мама рассеянно кивает головой, погруженная в свои мысли».
Работа над ошибками. Ребенок учится у нас всему, в том числе и искусству коммуникации. «Не так важно, сколько времени вы проводите с малышом, важнее, как вы его проводите, – считает психолог. – Попробуйте на час-два полностью погрузиться в игру, сосредоточившись только на общении с малышом. Он наверняка «насытится» вниманием и захочет поиграть самостоятельно, оставив вам время и на разговор с подругой, и на размышления. А вот ребенок, с которым проводят целый день «рядом, но не вместе», привыкает «выпрашивать» внимание с помощью шалостей.
НАУЧИ ДРУГОГО!
Как указать малышу на ошибки, не превратившись в «пилу»? Можно делегировать ему полномочия «старшего». Первый этап обучения чему-либо – например, умению правильно переходить дорогу или пользоваться вилкой – должны пройти «дублеры» малыша – его любимые игрушки. Ваша задача с помощью ребенка дать игрушкам подробные инструкции: «Накалываешь кусочки котлеты? Опусти вилочку зубцами вниз. А чтобы донести до рта пюре, поверни вилку изгибом вниз».
ПСИХОЛОГІЯ РОДИНИ І ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
ЯК ПРАВИЛЬНО ЛЮБИТИ ДІТЕЙ?
Якби діти могли обирати собі батьків, чи обрали би саме Вас? Хотілося б, щоб кожний замислився, як ви виглядаєте в очах своїх дітей і чи отримують вони любов та турботу, яких потребують? Бажаю усім сил та мудрості бути гідними Батьками!
Натискаємо на НАЗВУ статті і читаємо!
10. Ряд статей ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Я вірю в ідеальний шлюб та ідеальну родину. Родину, де дві людини шаленіють один від одного, де замість докорів і образ панує світло, довіра і повне взаєморозуміння. У такій родині завжди дбають про свою кохану людину, підтримують у будь-якій життєвій ситуації і дорожать своєю другою половинкою. А все тому, що разом - ви справжня сила, яку не зламати і не перемогти. І там вже все одно, що відбувається за межами вашого світу, ви знаєте, що ваша любов зможе все.

7 навичок батьків, чиї діти вміють вирішувати свої проблеми ☝ 

Пам'ятаєте притчу: «Дай людині рибу, і вона буде сита один день, навчи її ловити рибу, і вона буде сита завжди». Виховуйте дітей так, щоб вони могли впоратися зі своєю проблемою без сторонньої допомоги.

☑1. Батьки самостійних дітей стоять позаду них, щоб вирішувати проблему разом, а не замість дитини. 

☑2. Батьки самостійних дітей задають питання не рідше, ніж пропонують готові відповіді. 
Ставлячи питання щодо суті проблеми, ви привчаєте дитину шукати рішення, замість того, щоб сумувати і чекати допомоги ззовні. Такі питання можна використовувати в сім'ї: 

Як ти думаєш, що зараз не так, як хотілося б? 
Що ми можемо зробити, щоб змінити ситуацію? 
Чи можемо ми удосконалити твою ідею? 
Як ти думаєш, чому цей чоловік вчинив так? 
Це було проявом любові? Може, це було безглуздям? 
Що ти відчував після прийнятого рішення? Що ти можеш змінити у схожій ситуації в майбутньому? 

Відповіді, які людина самостійно знаходить в глибині своїх почуттів, завжди мудріші, ніж шаблонні стандарти, нав'язані іншими людьми. 

☑3. Батьки самостійних дітей перетворюють критичні зауваження на розвагу. 
Замість того, щоб читати нотації і забороняти щось, набагато ефективніше поміркувати з дитиною на тему добра і зла, читаючи книгу разом або розігруючи ситуацію з допомогою улюблених іграшок. Часто це виглядає так, ніби ви пропонуєте дитині розробити морально-етичну стратегію, відокремивши конфліктну ситуацію від особистості дитини за допомогою вигаданого сюжету. 

☑4. Батьки самостійних дітей дозволяють їм вчитися на своїх помилках, незважаючи на те, що це неприємно. Наприклад:
"Колись у дитинстві мені довелося багато чого витерпіти від вчительки англійської мови. Батьки зі співчуттям вислуховували мої образи, кожен раз умовляючи продовжувати навчання. До кінця року я не тільки знала англійську так, як не змогла б вивчити в іншому місці, але набула ще більш важливі знання в області міжособистісних відносин". Або:
"Кілька років тому у нас з чоловіком була спокуса забрати дитину з футбольної секції через неприємного тренера. Але ми вирішили продовжувати тренування. Ми розуміли, що наша дитина зустріне ще безліч важких людей на своєму шляху, їй треба вміти спілкуватися з ними. Ми хотіли, щоб дитина розвивала в собі інтуїцію, терпимість і розсудливість, поки у нас є можливість пройти ці випробування разом з нею".

☑5. Батьки самостійних дітей не захищають їх від покарання, яке природним чином послідувало за нерозумними діями. Кожен повинен вчитися виправляти результати своїх помилок. 

☑6. Батьки самостійних дітей терпляче сприймають їх невдачі. 
Для того, щоб дитина навчилася знаходити свої власні, нестандартні рішення, важливо захистити її від оціночних суджень. Хіба можна створити щось нове, жодного разу не помилившись? Дитина повинна розуміти, що помилятися – це нормально. Батькам для цього потрібно переорієнтувати свою увагу з помилок і недоліків на можливості пошуку нових, більш ефективних рішень. 

☑7. Батьки самостійних дітей поступово усуваються від участі в проблемі, дозволяючи дитині брати на себе все більшу відповідальність. 
Діти здатні не тільки знайти відповідний маршрут, вибрати собі меню або гардероб, вони можуть виявитися добрими порадниками у вирішенні наших дорослих проблем. Коли ми що-небудь довіряємо їм, вони навчаються довіряти самим собі. Почуття відповідальності, вміння співпрацювати та лідерські якості формуються в дитинстві. Незважаючи на те, що нам самим їх деколи не вистачає, ми можемо допомогти в цьому розвитку дитині.

ЧОМУ ТРЕБА ДОЗВОЛЯТИ ДИТИНІ ЗЛИТИСЯ

Для того, щоб відповісти на це питання давай в принципі розберемося, що таке емоція злості.
1. Злість корисна
Злість є однією з базових людських емоцій. У неї дуже прості і корисні функції, які легко визначити. Згадай 4 - 5 ситуацій, в яких ти злився. У всіх цих ситуаціях щось йшло не так, як би ти хотів. Відповідно, злість вирішує дві прості функції:
Психічна функція. Інформує про те, що відбувається не те, що ти хочеш.
Фізіологічна функція. Мобілізує організм і забезпечує його енергією для того, щоб ти міг змінити (спробувати змінити) ситуацію, яка тебе не влаштовує.
2. Ми не можемо контролювати виникнення емоцій
Крім того, варто розуміти, що ми не здатні контролювати виникнення емоцій. Емоція виникає як фізіологічна відповідь організму на ситуацію. Наприклад, якщо ми говоримо про злість, то підвищується тиск, виробляється адреналін. Далі, коли ми реєструємо, що злимося (тільки після цього, але ніяк не до того, як почали злитися) ми можемо або піддатися цій емоції, або взяти її під контроль і заспокоїтися. Як саме чинити залежить від ситуації.
Головний висновок, який з цього випливає такий: ти не можеш контролювати виникнення емоцій, але ти можеш вибирати як з ними поводитися - йти у них на поводу або брати ситуацію під контроль.
3. Емоції треба проживати
Переживання емоції і розміщення її у просторі - це абсолютно різні аспекти життя. Одна і та ж емоція може бути проявлена по різному.
Дозволяти дитині злитися? Відповідь дуже проста - однозначно ТАК!
Звичайно ж, варто навчити дитину висловлювати свою злість найбільш безпечним для нього і оточуючих способом, але злитися він має повне право. Забороняючи дитині злитися, ми забороняємо йому відстоювати свої інтереси. Якщо бути більш точним - мати для цього достатньо сил і енергії. Чи варто потім дивуватися, що ним користуються всі, кому не лінь і в житті він нічого не досяг?
Є маса нюансів, пов'язаних з вікової дитячої психологією. Приділи час, дай своїм дітям шанс стати щасливими людьми!

35 книг великих психологів:

1. Альфред Адлер. Зрозуміти природу людини
2. Ерік Берн. Ігри, в які грають люди. Психологія людських взаємин
3. Станіслав Гроф. За межами мозку
4. Едвард де Боно. Латеральное мислення. Підручник творчого мислення
5. Грей Джон. Чоловіки з Марса, Жінки з Венери
6. Фромм Еріх. Гуманістичний психоаналіз
7. Кларисса Пінкола Естес. Та, що біжить з вовками
8. Девід Д. Бернс. Хороше самопочуття: Нова терапія настроїв
9. Роберт Чалдіні. Психологія впливу
10. Міхай Чіксентміхайі. У пошуках потоку: Психологія захопленості повсякденним життям.
11. Мілтон Еріксон (автор Сідней Розен). Мій голос залишиться з вами.
12. Ерік Еріксон. Дитинство і суспільство
13. Ганс Айзенк. Вимірювання особистості
14. Сюзан Форуард. Емоційний шантаж
15. Віктор Франкл. Воля до сенсу
16. Анна Фрейд. Психологія "Я" та захисні механізми
17. Зигмунд Фрейд. Тлумачення сновидінь
18. Малкольм Гладуелл. Осяяння: Сила миттєвих рішень
19. Деніел Гоулман. Емоційний інтелект на роботі
20. Томас Е. Харріс. Я- о'кей, ти- о'кей
21. Ерік Хоффер. Істинно віруюча: Особистість, влада і масові громадські рухи
22. Карл Юнг. Архетип і символ
23. Мелані Кляйн. Заздрість і подяку
24. Р. Д. Ленг. Розколоте "Я"
25. Карен Хорні. Наші внутрішні конфлікти
26. Абрахам Маслоу. Дальні межі людської психіки
27. Енн Мойр і Девід Джессел. Пол мозку: Реальні відмінності між чоловіком і жінкою
28. Павлов І. П. Рефлекс свободи
29. Вільям Джеймс. Психологія
30. Фріц Перлз. Теорія гештальттерапии
31. Жан Піаже. Мова і мислення дитини
32. Карл Роджерс. Становлення особистості: Погляд на психотерапію
33. Олівер Сакс. Людина, яка прийняла дружину за капелюх
34. Мартін Селигман. Нова позитивна психологія: Науковий погляд на щастя і сенс життя
35. Гейл Шихі. Вікові кризи

ЗБЕРЕЖІТЬ ЇХНЄ ДИТИНСТВО!


Наши дети очень быстро подрастут…
Садик, школа, выпускной, и институт,

Только глядя в их глаза, мелькнёт на миг

В нашей памяти тот самый первый крик…

Детство – сказка, и не нужно забывать

Каждый день с ребёнком вместе в ней бывать.

Хохотать и из печенья строить дом,

Летний дождь встречать с улыбкой, босиком…

Детством солнечным нельзя пренебрегать!

Так давайте детский мир оберегать.

Для детей любовь родителей – нектар!

Для родителей ребёнок – Божий дар…



25 способів дізнатися у дитини, як справи в школі, не питаючи «Ну, як справи в школі?»
Якщо ви запитаєте у дитини «Ну, як справи в школі?», то, швидше за все, отримаєте відповідь: «Нормально». А якщо ви дійсно хочете дізнатися, як пройшов її день, то допоможіть своїй дитині: задайте таке питання, на які можна буде відповісти докладно.

1. Що найкраще з того, що сталося з тобою сьогодні в школі? Що найгірше з того, що сталося з тобою сьогодні в школі?
2. Розкажи мені що-небудь смішне, над чим ти сьогодні посміявся?
3. Якби ти міг вибрати, з ким би ти хотів сидіти в класі? А з ким би точно не хотів сидіти? Чому?
4. Розкажи мені про найкраще місці в школі.
5. Яке найдивніше слово, що ти почув сьогодні? Або може тобі сказали сьогодні щось дивне?
6. Якби ми запросили сьогодні твого вчителя до нас в гості, що б він мені розповів про тебе, як думаєш?
7. Кому ти сьогодні допоміг?
8. Чи може, хтось тобі сьогодні допоміг?
9. Розкажи мені, що нового ти дізнався сьогодні?
10. Чи був момент, коли ти відчував себе найщасливішим сьогодні?
11. Чи було тобі сьогодні дуже нудно?
12. Якби інопланетяни прилетіли в ваш клас і забрали когось із учнів, кого б ти хотів, щоб вони забрали?
13. З ким би ти хотів пограти на перерві з тих, з ким ти ще ніколи не грав?
14. Розкажи мені про щось хороше, що сталося з тобою сьогодні.
15. Яке слово вчитель найчастіше сьогодні повторював?
16. Про що б ти ще більше хотів дізнатися в школі?
17. Чого б тобі хотілося менше робити в школі?
18. З ким би ти в своєму класі міг вести себе краще?
19. Де ти найчастіше граєш на перервах?
20. Хто найсмішніший учень у вашому класі? Чому він такий смішний?
21. Тобі сподобався сьогоднішній обід? Що найбільше сподобалося?
22. Якби завтра ти став учителем, що б ти зробив?
23. Як ти думаєш, може, комусь з вашого класу краще піти зі школи?
24. Якби ти міг помінятися з кимось в класі місцями, хто б це був? Чому?
25. Розкажи мені про три різні випадки, коли ти використовував олівець сьогодні в школі.

Від психолога...
Як прищепити дитині хороші і правильні звички? Кожна дитина має свій унікальний і неповторний характер, проте прищепити хороші і правильні манери і звички можна і тихоні, і непосиді. Все в руках їх батьків! Тобто - у ваших руках! Хороших звичок багато, і кожен батько хоче, щоб його дитина придбала більшість з них, щоб за неї не було соромно в суспільстві, щоб сама дитина могла «на автоматі» стежити за чистотою, дотримуватися гігієни, а бажано - і розпорядку дня, робити ранкову зарядку. Але мене, як дитячого психолога, завжди цікавило, чому в деяких випадках батьки так завзято бажають, щоб дитина надходила, як того вимагає суспільство, але не так, як вчинили б вони самі у схожій ситуації? Наприклад, якщо вам неприємно розмовляти з якоюсь людиною (випадковим супутником в поїзді, або з гостем на вечірці), швидше за все, ви якомога швидше знайдете привід закінчити бесіду, і не будете просто з ввічливості витрачати свій час. Тим не менш, від дітей ми будемо очікувати важливої розмови з незнайомим дорослим, хоча більшості дітей досить нудно слухати питання про те, як у них справи в школі, чи є у них там друзі, які у них оцінки і т.д.Якщо в сім'ї присутнякультура харчування, дитині в голову не прийде їсти перед комп'ютером. Значить, хтось у вас саме так їсть ...Часто ми робимо речі, рівно протилежні тому, чого чекаємо від наших дітей. Більшість з нас вранці негайно кидається перевірити електронну пошту і соцмережі, ще до того, як поснідає. Мушу визнати, що сам входжу до числа цих людей! Багато людей навіть у дорослому віці не заправляють ліжко, деякі дивляться щовечора телевізор, решта безвилазно сидять перед комп'ютером. Здавалося б, дивно вимагати від дітей іншої поведінки. Чому ж ми це робимо? Хочемо, щоб діти були краще нас самих? Або нам заважають наші хибні уявлення про те, що таке пристойно і непристойно? Тобто, насправді, ми не бачимо нічого поганого в тому, щоб дивитися телевізор з келихом вина в одній руці і мобільним телефоном в іншій, але не можемо собі в цьому зізнатися?Безумовно, є звички, від яких дуже складно відмовитися. Це, в першу чергу, стосується харчових пристрастей. Ми не дозволяємо дітям їсти багато цукерок, тому що це дійсно не дуже корисно, хоча іноді самі не можемо себе стримати і їмо зайве солодке. Люди, які курять, не хочуть, щоб курили їхні діти, і це абсолютно зрозуміло.Однак від багатьох шкідливих звичок відмовитися досить легко. Приміром, звичка дивитися за їжею телевізор не менш шкідлива, ніж сигарета з кавою. А відмовитися від неї і подавати дітям правильний приклад набагато простіше. Газовані напої шкідливі для здоров'я, і не так вже складно їх не пити. Тим не менш, в реальному житті ми часто бачимо, як доросла людина вимагає від дитини виконання якогось правила, яке в конкретній сім'ї не дотримується. Природно, дитина несвідомо це розуміє і дратується, чому це його змушують робити зарядку (перестати грати в комп'ютер або телефон, не їсти багато солодкого, почати читати книги і т.д.), коли вся інша сім'я (або, принаймні, батьки ) прекрасно живе по-іншому.Чи вірите ви насправді в те, що у дитини можна виховати звичку, відмінну від тієї, яка прийнята в його родині? Відповідь на це питання очевидна, і ще раз доводить - будь-яка звичка прищеплюється дитині тільки особистим прикладом його батьків та інших значущих дорослих. ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС БУДЕ ЕФЕКТИВНИМ лише в тому випадку, ЯКЩО ДИТИНА ЩОДЕННО перейматиме від батьків, які правильно поводяться, А НЕ ПРОСТО слухати безкінечно ПОВЧАННЯ.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ






«Не обижайтесь на детей...»

Мудрое послание современным родителям.
Не обижайтесь на детей,

Что не пришли, не позвонили,

Не обижайтесь на детей,

Что подарить цветы забыли.

У них своя земная жизнь,

Такого темпа мы не знали,

Их быстроходный поезд мчит

В другую жизнь, в другие дали.

Умейте отпускать детей,

Не прицепляйтесь к их экспрессу,

Умейте отпускать детей,

У них другие интересы.

Свой тихоходный экипаж

Остановите на мгновенье,

Пусть ваши дети в жизнь летят

По выбранному направленью.

Примите их какие есть,

И если в силах — помогите

На быстроходный поезд сесть.

С дороги вовремя уйдите.

Душой старайтесь их понять,

Махнуть им вслед на полустанке

И не пытайтесь догонять,
Встав рано утром спозаранку.
Любите собственных детей,
Обиду, злобу — не держите,
Любите собственных детей,
В их сердце местом дорожите.
Ведь мы намного их мудрей
И каждый час общенья дорог,
Не обижайтесь на детей,
А подарите счастья короб.

Людмила Сарапулова

7 фраз, которые родители должны говорить своим детям

Это не значит, что вы должны буквально произносить каждый день следующие семь фраз, слово в слово. Нет, пользуйтесь ими исходя из ситуации, и главное — старайтесь не просто говорить, а показывать это своим детям.

1. «Я верю в тебя»

Одна женщина поделилась своей забавной историей на эту тему. Она говорила своему трехлетнему сыну «Я верю в тебя», и, очевидно, эта вера вернулась к ней, словно бумеранг.
Однажды она долго искала свои ключи от квартиры. В определенный момент она просто завалилась на диван в отчаянии, что не может их найти. Вдруг она почувствовала, как кто-то дергает ее за штанину: «Мамочка, я знаю, ты можешь найти свои ключи. Я верю в тебя!»
Эти слова будто бы открыли ей второе дыхание. Она отодвинула комод — эврика! Ключи найдены.
Действительно, фраза «я верю в тебя» имеет по-настоящему мотивирующую силу.

2. «Никогда не сдавайся»
Этой фразой можно подбодрить ребенка, разрядить обстановку, произнеся фразу в повышенном, слегка игривом тоне. Вы должны подтолкнуть его искать выход из ситуации.
Как пример можно описать историю той же женщины и ее трехлетнего сына. Когда они вместе собирали пазлы, малыш усердно пытался всунуть один пазл в неподходящий участок картинки, при этом повторяя: «Никогда не сдавайся! Никогда не сдавайся!»
Мама поправила его: «Ты не должен сдаваться, но, возможно, сейчас ты делаешь что-то неправильно. В таком случае тебе нужно остановиться, обдумать свои действия, и разработать новую стратегию. Если ничего не меняется, несмотря на твои старания, тебе необходимо найти другой путь достижения цели — придумать новую стратегию, чтобы получить желаемый результат».
Нужно объяснить ребенку, как важно не сдаваться, а также, что нужно быть открытым для новых решений.

3. «Мы учимся в процессе»
Ваш ребенок должен понять, что трудности и ошибки — это нормально. Постарайтесь научить его не расстраиваться из-за небольших оплошностей. Важно напоминать ему об этом не только в моменты поражений, но и перед важными, ответственными событиями и решениями в его жизни.

4. «Каждый профессионал когда-то был учеником, как ты сейчас»
Очень важно время от времени напоминать вашему чаду, что каждый непревзойденный в чем-либо человек не был таковым в начале своего жизненного пути.
Пускай ваши дети растут с пониманием того, что ошибаться — это нормально. Проигрывать — это нормально. Бороться — это нормально. НЕнормально думать, что ошибки, поражения и борьба — это перманентные вещи бытия. Ребенок должен понять, что это только мост для переправы к своей цели, к своей непревзойденности.
Дайте понять своему ребенку, что терпение, настойчивость и старания куда более важны, нежели совершенство.

5. «Поражение — это не выбор»
Говорите со своим ребенком о том, что значит эта фраза. Объясните, что он должен добиваться своего, любой опыт воспринимать как урок, и видеть в этом не поражение, а новые возможности для своей «учебы» и новые стратегии.
Поражение не может быть выбором.
Выбор — это учиться, расти, отпускать то, что мы переросли, любить себя за настойчивость и верить в свои силы.

6. «Ты должен учиться на каждом синяке и каждой ссадине»
Каждый раз, когда ваш ребенок делает что-то не так, попадает в неприятную ситуацию, спрашивайте его, чему он научился на этом опыте. Поговорите с ним об этом, объясните, что мы все учимся на своих ошибках, проколах, синяках и ссадинах.
Научите его делать выводы из каждой ситуации.

7. «Ты в безопасности. Ты окружен любовью и заботой»
Вы можете вспомнить момент из своего детства, когда вы чувствовали себя в безопасности, чувствовали любовь и заботу вокруг? Это моменты спокойствия и тепла, гармонии со всем, что окружает ребенка.
Крайне важно растить ребенка в атмосфере любви и заботы, чтобы он чувствовал себя в безопасности. Это позитивно влияет на его самооценку, помогает ему стать сильнее и храбрее.
Каждый вечер, когда вы укладываете свое маленькое сокровище спать, говорите ему: «Ты в безопасности. Ты окружен любовью и заботой». Говорите эти слова нежно и спокойно, чтобы они запомнились ему, и сопровождали как эхо даже во взрослом возрасте, чтобы он мог их вспомнить в моменты стресса и трудностей.

О стандартах воспитания.
30 фраз, которые очень крепко вросли в нашу жизнь

1. Я тебе уже тысячу раз говорила, не раскачивайся на стуле.
2. Бутерброды — это не еда.
3. Где кинул, там и ищи.
4. Выпрями спину.
5. А я тебя предупреждала.
6. Спать иди, завтра не встанешь.
7. Я школу окончила 20 лет назад и до сих пор помню таблицу умножения!
8. Голова болит? Это твой компьютер во всем виноват.
9. Вот будут у тебя свои дети, тогда и узнаешь.
10. У меня в твоем возрасте вообще ничего такого не было.
11. Зачем тебе столько денег?
12. Вот вырастешь, начнешь зарабатывать, тогда и делай что хочешь.
13. А кто будет ухаживать за этой собакой? Кто будет с ней гулять? Ты? Ага, конечно.
14. Чтобы я от тебя этого больше не слышала!
15. Не поступишь — пойдешь работать.
16. А зарегистрируй меня в «Одноклассниках».
17. Опять шапку снял на улице? Я все видела в окно.
18. Почему я от чужих людей должна узнавать, что ты...
19. Потом спасибо скажешь.
20. Ты не для нас учишься, а для себя.
21. Не будешь учиться, будешь дворником работать.
22. Я тоже много чего хочу.
23. Не успел проснуться — уже в интернете!
24. Ты в школе так же разговариваешь?
25. Мне не важна учеба других, мне важна твоя.
26. Будешь выходить — мусор захвати.
27. Мы же как-то выросли без интернета!
28. У тебя в комнате вообще хоть что-то можно найти?
29. Не ковыряй в носу: пальцы застрянут, так и будешь ходить.
30. Яйца курицу не учат!


Немає коментарів:

Дописати коментар